Бентежна кров - Галбрейт Роберт - Страница 124

Робін ніби й не цікавилася Риччі більше, ніж іншими підозрюваними, але тепер, коли виявилося, що він недосяжний, ірраціонально вирішила, що втрачено ключовий елемент розслідування.

— Я не кажу, що взагалі не спробую,— додав Страйк.— Але наразі потенційна користь не вартує того, щоб розсердити зграю професійних бандитів. З іншого боку, якщо до серпня більше нічого не буде, я, може, спробую витягнути щось із Риччі.

З тону Страйка Робін зрозуміла, що він теж усвідомлює: вже минула половина року, який їм дали на пошуки Марго Бамборо.

— Також,— провадив Страйк,— я вийшов на біографа Марго К. Б. Оукдена, який корчить із себе велике цабе. Здається, він вирішив, що важить для розслідування значно більше, ніж думаю про нього я.

— Він хоче грошей?

— Я б сказав, він хоче урвати, що зможе,— відповів Страйк.— Йому так само цікаво побесідувати зі мною, як і мені з ним.

— Може,— припустила Робін,— він хоче написати про тебе книжку, як про Марго?

Страйк не усміхнувся.

— Мені здалося, що він хитрий і дурний однаковою мірою. Здається, йому навіть на думку не спало, що я в курсі його сумнівного минулого, хоча я вийшов на нього після двох змін імені. Але я розумію, як він дурив тих стареньких удовиць. По телефону аж так добре буцімто пам’ятав усе про Марго! Жодної тіні вагання: «Так, доктор Ґупта, такий приємний мужчина», «а, Айрін, той ще характер». Дуже переконливо, поки не згадаєш, що йому було чотирнадцять років, коли зникла Марго, а цих людей він бачив максимум кілька разів. Але Оукден нічого не сказав мені про Бреннера, який мене, власне, і цікавить. Сказав, що має подумати, що не впевнений, чи хоче заглиблюватися в цю тему. Я йому дзвонив двічі, і щоразу він намагався вивернути розмову на мене, я повертав її в русло Бреннера, і на цьому він закінчував дзвінок, вигадуючи якісь невідкладні справи. Обидва рази обіцяв мені передзвонити, але не дзвонив.

— Не думаєш, що він записує дзвінки? — спитала Робін.— Хоче на тебе щось зібрати, а тоді продати в газету.

— Думав про таке,— визнав Страйк, насипаючи цукор у каву.

— Може, наступного разу з ним поговорю я?

— Мабуть, і справді непогана ідея,— погодився Страйк.— Власне,— додав він, відпивши кави,— це й усе, що я зробив у справі Бамборо після повернення. Але я планую поспілкуватися з медсестрою Дженіс, щойно матиму вільну годину. Вона вже мала повернутися з Дубая, і я хочу знати, чому вона й словом не обмовилася про знайомство з Полом Сатчвеллом. Але цього разу, мабуть, не попереджатиму її про візит. Корисно буває заскочити людину зненацька. А в тебе які новини?

— Ну,— відповіла Робін,— Глорія Конті, нині Марі Жубер, так і не відповіла на Анниного листа.

— Погано,— насупився Страйк.— Я думав, на Анну вона зреагує прихильніше.

— Я теж на це сподівалася. Думаю, варто почекати ще тиждень, а тоді попросити Анну, щоб нагадала їй про себе. В найгіршому разі отримаємо ще одну рішучу відмову. Є і краща новина: сьогодні я маю поговорити з Амандою Байт, яка тепер Лоуз.

— Дорого вона нам обійдеться ?

— Безкоштовно. Я апелювала до її шляхетності,— розповіла Робін,— і вона вдала, що це її переконало, але я певна, що Аманду досі принаджує думка про розголос. Їй подобається ідея, що в газетах напишуть про тебе та про вперту школярку, яка трималася за історію про жінку у вікні, навіть коли поліція їй не вірила. І це незважаючи на всі ті перші розмови про те, що вона не бажає знову переживати стрес від уваги газетярів, якщо їй не заплатять.

— Вона досі заміжня? — спитав Страйк, дістаючи з кишені цигарки.— Бо як на мене, вони з Оукденом чудова пара. Можемо відкрити побічний бізнес — шлюбну контору для аферистів.

Робін засміялася.

— Щоб вони народжували дітей-аферистів і ми завжди мали роботу?

Страйк підкурив, затягнувся, а тоді сказав:

— Так собі бізнес-план. Нема гарантії, що від двох паскуд народиться третя. Я знаю цілком пристойних людей, яких виховали кінчені негідники, і навпаки.

— Тобто ти за те, що культура не змінить натури? — спитала Робін.

— Мабуть,— відповів Страйк.— Моїх трьох небожів виховують однаково, правда ж? Але...

— ...один молодець, другий плаксій, а третій паскудник,— сказала Робін.

Страйк так заіржав, що затурканий чоловік у костюмі, який пробігав повз них, притискаючи до вуха телефон, аж обурився.

— От пам’ять,— сказав Страйк, проводжаючи поглядом сердитого чоловіка. Останнім часом і в нього бував такий настрій, коли чужа веселість здавалася образливою, але тут і тепер — під сонцем, при добрій каві, у товаристві Робін — він почувався щасливим, яким не був довгі місяці.

— Але людей ніколи не виховують однаково,— сказала Робін,— навіть якщо будинок і батьки одні й ті самі. Грає роль і статус старшого чи молодшого, і ще багато чого. І коли вже про це, Мая, донька Вілми Бейліс, погодилася з нами поговорити. Зараз обираємо зручну дату. Здається, я тобі казала: молодша сестра видужує після раку грудей, тож я не хочу їх турбувати. І є ще дещо,— ніяково додала вона.

Страйк, який саме повернувся до свого сандвіча, з подивом побачив, як Робін дістає з сумки шкіряний нотатник Талбота, хоча Страйк думав, що він так і лежить у шафці в офісі.

— Я тут знову переглядала його нотатки.

— Думаєш, я щось проґавив? — поцікавився Страйк з повним ротом хліба.

— Ні, я...

— Та все нормально,— запевнив Страйк.— Цілком можливо. Всі помиляються.

Сонце повільно пробиралося на Фрит-стріт, тож коли Робін розгорнула старий нотатник, його сторінки засяяли жовтим.

— Власне, це про Скорпіона. Пам’ятаєш Скорпіона?

— Це та людина, чия смерть, можливо, непокоїла Марго?

— Саме так. Ти думав, що Скорпіон — це, вірогідно, заміжня подруга Стівена Датвейта, яка вкоротила собі віку.

— Я відкритий до інших теорій,— відповів Страйк. Доївши, він обтрусив крихти з рук і потягнувся по цигарки.— У нотатках ідеться про те, що Водолій ставить питання Рибам, так? Я так зрозумів, це Марго поставила пряме питання Датвейтові.

Попри нейтральний тон, Страйк не радий був знову згадувати про зодіакальні знаки. Копітка й абсолютно невдячна праця розшифровки астрологічних символів, що позначали підозрюваних і свідків, не входила до числа його улюблених завдань.

— Власне,— сказала Робін, дістаючи з нотатника дві складені ксерокопії,— я тут подумала... ось подивися.

Вона передала обидва аркуші Страйкові, який розгорнув їх і побачив копії двох свідоцтв про народження, які належали відповідно Олів Сатчвелл і Бланш Сатчвелл.

— Олів — це мати Сатчвелла,— пояснила Робін, поки Страйк курив і роздивлявся копії.— А Бланш — його сестра, яка померла у віці десятьох років... можливо, задушена подушкою.

— Якщо ти чекаєш, що я за датами народження назву їхні знаки,— сказав Страйк,— то я не запам’ятовував цілий зодіак.

— Бланш народилася двадцять п’ятого жовтня, тож вона Скорпіон,— пояснила Робін.— Олів народилася двадцять дев’ятого березня. За традиційною системою вона Овен, як і Сатчвелл...

На подив Страйка, тепер Робін дістала «Астрологію 14» Стівена Шмідта.

— Було нелегко її знайти. Дуже давно не перевидавали.

— Такий шедевр? Ти мене дивуєш,— відповів Страйк, дивлячись, як Робін гортає сторінки в пошуках переписаних дат для знаків зодіаку за Шмідтом. Робін усміхнулася, але не знітилися і провадила:

— Ось, дивися. Згідно з системою Шмідта, мати Сатчвелла була Рибами.

— Тобто ми тепер змішали дві системи? — спитав Страйк.

— Талбот змішав,— нагадала Робін.— Він вирішив, що Айрін і Рою слід приписати знаки за Шмідтом, але решті лишив їхні традиційні знаки.

— Але,— заперечив Страйк, розуміючи, що намагається застосувати логіку до принципово нелогічного явища,— Талбот робив широкі припущення на основі винятково первісних знаків людей. Бреннера було виключено з числа підозрюваних лише тому, що він...

— ...був Терезами, так,— кивнула Робін.

— Але якщо почати совати знаки, то що там з надприродними здібностями Дженіс і тим, що Ессекський Різник має бути Козерогом?