Бентежна кров - Галбрейт Роберт - Страница 99

— Так ви ж хотіли, щоб було чисто?

— Я хотів компенсації за витрати! Шкода будівлі, купа грошей на дератизацію... цим двом не можна жити без нагляду, то хворі люди, їх треба в притулок! І якщо я з цим маю іти в суд, я піду!

— Дружня порада,— усміхнувся Страйк.— Якщо ви бодай щось зробите проти Аторнів, знайте, що вони мають друзів, які подадуть позов на вас. Гарного дня,— додав він, прямуючи до дверей.

Той факт, що в квартирі Аторнів нещодавно прибирали родичі, дозволяв виснувати, що ніде в квартирі не заховано рештки Марго Бамборо. З іншого боку, Страйк має криваві плями й чутки, яких годину тому ще не мав. Він досі не відчував схильності вірити у втручання надприродних сил, але мусив визнати, що рішення поснідати на Сент-Джон-стріт стало на диво влучним вибором.

39

Будильник Робін задзвонив о шостій тридцять ранку п’ятниці. Їй саме снився Метью: прийшов до квартири на Ерлз-Корті й умовляв повернутися до нього, казав, що був йолопом, обіцяв ніколи більше не скаржитися на її роботу, переконував визнати, що вона скучає за їхніми стосунками. Питав, чи справді їй подобається жити в орендованій квартирі, без певності й пари, й уві сні Робін потягнуло до тих давніх стосунків, якими вони були, перш ніж робота в Страйка все так ускладнила. Уві сні Метью був молодший, значно добріший, він відмовлявся від Сари Шедлок — помилки, дурниці, безглуздої хиби. Десь на тлі фігурувала сусідка Робін — саме сусідка, не відсторонено-ґречний Макс, а бліда манірна дівиця, яка підтакувала Метью, хихотіла, коли він на неї дивився, і закликала Робін поступитися йому. Тільки вимкнувши нарешті будильник і виборсавшись із туману сну, Робін, яка лежала лицем у подушку, зрозуміла, що вигадана сусідка була їй дуже схожа на Синтію Фіппс.

Вона сіла в ліжку, намагаючись згадати, нащо поставила будильник на таку ранню годину. Кремові стіни її кімнати заливала бузкова блакить раннього ранку. Тоді Робін згадала, що Страйк запланував на сьогодні нараду всієї команди, першу за два місяці, і просив її приїхати на годину раніше, щоб устигнути обговорити справу Бамборо.

Страшенно втомлена, як це повелося останнім часом, Робін помилася, вдягнулася, плутаючись пальцями в ґудзиках; забула, куди поклала телефон, на півдорозі до кухні виявила пляму на светрі й загалом дусалася на життя і ранній підйом. Піднявшись нагору, вона побачила Макса, який у халаті сидів за столом і вивчав книгу рецептів. У телевізорі ведучий ранкового шоу питав: Валентинів день — то суцільний цинізм і комерція чи нагода додати дрібку такої потрібної романтики в шлюбні стосунки?

— У Корморана є якісь особливі потреби в плані їжі? — спитав у неї Макс, а коли Робін витріщилася на нього, не розуміючи, нагадав: — Я про сьогоднішню вечерю.

— А,— згадала Робін,— та ні. Він їсть усе.

Вона переглянула пошту на телефоні за горням чорної кави. З острахом побачила листа від адвокатки: «Досудове врегулювання». Відкривши, побачила, що пропонують конкретну дату: середа, дев’ятнадцяте березня — більш ніж за місяць. Робін уявила, як Метью розмовляє з власним адвокатом, дивиться свій графік, утверджує свою владу — як завжди. «Я зайнятий цілий наступний місяць». Тоді уявила, як вони сидять по різні боки переговірного столу, кожен зі своїм юристом, і відчула паніку, перемішану з гнівом.

— Ти б поснідала,— сказав Макс, не відриваючись від рецептів.

— Пізніше щось перехоплю,— відповіла Робін і закрила пошту.

Вона взяла пальто, яке раніше поклала на бильце дивана, і спитала:

— Максе, ти не забув, що на вихідні приїде мій брат з подругою? Не думаю, що вони тут багато сидітимуть, це їм просто база.

— Ні-ні, все добре,— неуважно озвався Макс, занурений в рецепти.

Робін вийшла в холодний і мокрий ранній ранок, дійшла до метро й тільки тоді зрозуміла, що не взяла гаманець.

— Чорт!

Охайна й організована, вона зазвичай не допускала таких помилок. Робін щодуху кинулася назад до квартири. Куди вона в біса могла подіти той гаманець? А може — тут вона запанікувала — вона його десь загубила? Чи його вкрали?

Тим часом на Денмарк-стріт сонний Страйк на одній нозі вистрибав з душа, точно такий самий утомлений, з опухлими очима. Його доганяли наслідки тижня, протягом якого він заступав на зміни замість Барклея і Гатчинса. Він уже трохи жалкував, що викликав Робін на таку ранню годину.

Щойно він вліз у штани, задзвонив телефон. Страйк з острахом побачив номер Теда і Джоан.

— Теде?

— Привіт, Корме. Та ні, не панікуй,— сказав Тед.— Просто є трохи новин.

— Кажи,— промовив Страйк. Він стояв напівголий і мерз у холодному сірому світлі, що сіялося крізь благенькі фіранки квартири на горищі.

— Їй щось недобре. Керенза радила лягти в лікарню, але Джоані не хоче. Досі в ліжку, вона... вчора вона не вставала,— голос Теда зламався.— Не подужала.

— Чорт,— промовив Страйк, сідаючи на ліжко.— Так, Теде, я їду.

— Не вийде,— відповів дядько.— Навколо нас ще всюди повінь. Небезпечно. Поліція каже всім лишатися вдома й не їздити. Керенза каже... каже, що може й удома зменшити біль. У неї є ліки для уколів... Джоані ж так мало їсть. Керенза думає, що... знаєш... думає, що вже...

Тед почав плакати.

— ...не просто зараз, але... каже... їй уже недовго.

— Я приїду,— твердо сказав Страйк.— Люсі знає, як Джоан погано?

— Я тобі першому подзвонив,— відповів Тед.

— Я їй скажу, не хвилюйся. Передзвоню тобі, коли домовимося між собою, добре?

Страйк поклав слухавку й подзвонив Люсі.

— О Боже, ні,— ахнула сестра, коли він без емоцій переповів їй те, що розказав Тед.— Ломако, я зараз не можу... Грег застряг у Вельсі!

— Якого дідька Грег забув у Вельсі?

— То по роботі... Боже, що ж тепер робити?

— Коли Грег повертається?

— Завтра ввечері.

— Тоді поїдемо вранці в неділю.

— Як? Поїзди не ходять, дороги залило...

— Я орендую джип, щось вигадаю. Там нас зустріне Полворт на човні, якщо буде треба. Подзвоню тобі, як усе вирішу.

Страйк одягнувся, зробив собі чай і грінку, відніс сніданок в офіс за партнерський стіл і передзвонив Теду. Відкинув усі заперечення: хоче Тед чи ні, але вони з Люсі приїдуть у неділю. Він чув, що дядько дуже хоче їх побачити, що йому потрібне товариство — треба розділити з кимсь тягар страху й горя. Тоді Страйк подзвонив Дейвові Полворту, який повністю схвалив його план і обіцяв зустріти з човном, буксирувальними тросами й амуніцією для дайвінгу, як буде треба.

— Все одно неробством мучуся. Моя робота нині під водою.

Страйк подзвонив по кількох номерах з орендою машин і врешті-решт знайшов, де взяти джип. Він саме передавав дані кредитної картки, коли прийшло повідомлення від Робін:

Вибач, загубила гаманець, уже знайшла, їду.

Страйк узагалі забув, що вони домовилися поговорити про справу Бамборо перед зборами команди. Закінчивши з орендою джипу, він почав складати перелік питань, які планував обговорити з Робін: закривавлену сторінку, яку він вирізав з «Мага» і поклав у поліетиленовий пакет, і відкриття, яке Страйк учора зробив з комп’ютера. Його він розгорнув на моніторі, щоб їй показати.

Тоді Страйк зазирнув у графіки подивитися, які зміни слід передати, бо ж він їде до Корнволлу, і побачив «вечерю з Максом», заплановану на сьогодні.

— Дідько,— вилаявся Страйк. Мабуть, уже не можна скасувати вечерю, коли він тільки вчора погодився на неї, але тільки цього бракувало.

У цю саму мить Робін, яка піднімалася ескалатором на станції «Тоттенгем-Корт-роуд», перескакуючи через сходинки, почула мобільний у сумці.