Бентежна кров - Галбрейт Роберт - Страница 158

Тоді Мутний заходить до кабінету шефа, зачиняє двері, називає адресу Елінор і каже, що знає, чим він там займається. ШМ мало не обісрався, але ж він не дурний. Він здогадався, що Мутний подумав про звичайний секс, але боїться, що той почне копати. ШМ, бачте, знайшов Елінор в інтернеті, де вона в якомусь кутку даркнету рекламувала свої послуги. ШМ боїться, що Мутний піде шукати, що там насправді, коли він скаже, що йдеться не про секс... і якщо хтось дізнається, чим він там займається, ШМ одна дорога — на Тауерський міст.

— І оце вже геть не смішно,— додав Барклей уже тверезо.— Хлоп зі спортзали тільки пару місяців тому зізнався ШМ і Елінор, що це він бовкнув зайве Мутному. І мало не віку собі готовий вкоротити за те. Елінор прибрала оголошення, але інтернет нічого не забуває, тож користі з того... Найгірше те, що, за словами Елінор зі слів ШМ, Мутний — той ще жевжик. ШМ їй про нього все розповів. Виявляється, що Мутний занюхується коксом просто на роботі, а ще мацає свою секретарку, а ШМ нічого не може зробити, бо боїться. То,— закінчив Барклей,— що робитимемо, га? Скажемо правлінню, що ШМ не влазить у штани, бо в нього під ними памперс?

Страйк не усміхнувся. Він випив чимало віскі, і думати це не допомагало. Першою заговорила Робін.

— Так, ми можемо сказати все правлінню і прийняти, що тим самим зруйнуємо кілька життів... або можемо дати їм розірвати наш контракт, нічого не сказавши, і нехай Мутний далі шантажує ШМ... Або...

— Так,— похмуро мовив Страйк,— ось питання, правда? Де третій варіант, щоб і Мутного вивести на чисту воду, і ШМ не кинувся в Темзу?

— А схоже, що Елінор підтримає ШМ,— спитала Робін у Барклея,— якщо він скаже, що йдеться про адюльтер? Дружина ШМ, звісно, не зрадіє.

— Так-так, Елінор його підтримає,— кивнув Барклей.— Це в її інтересах.

— Я б дуже хотів прищикнути Мутного,— сказав Страйк.— Клієнти будуть дуже раді, якщо ми позбудемося Мутного, а компанію не протягнуть по газетах... а це станеться, якщо дізнаються, що голова правління любить тальк на дупі... Якщо секретарка піддається сексуальним домаганням,— провадив Страйк,— і бачить, як він на роботі нюхає кокс, чого не скаржиться?

— Боїться, що не повірять? — припустила Робін.— Чи боїться втратити роботу?

— А можеш,— звернувся до неї Страйк,— подзвонити Моррису? Він ще має контакти дівчини. А ти, Барклею,— додав Страйк, з третьої спроби підвівся з дивана й рушив до кабінету,— ходи сюди, треба переписати графік на наступний тиждень. Робін не може стежити за людьми, поки в неї такий вигляд, ніби щойно витримала три раунди з Тайсоном Ф’юрі.

Чоловіки зайшли до Страйкового кабінету. Робін лишилася сидіти за столом Пат, думаючи не про те, що розповів їм Барклей, а про ту хвильку до його приходу, коли вони зі Страйком сиділи в напівтемряві. Згадка про те, як Страйк сказав, що вона — його найкращий друг, подарувала відчуття неймовірної легкості — ніби якийсь тягар, про який Робін навіть не знала, зник назавжди.

Якусь мить потішившись цим відчуття, Робін дістала мобільний і подивилася повідомлення, які надіслав Моррис. У першому було одне слово — «лол» — і картинка з написом: «Поліція виявила склад підробної віагри за допомогою службових імпотентів». У другому повідомленні — питання: «Не смішно?»

— Ні,— буркнула Робін.— Не смішно.

Підвівшись, вона набрала Морриса й почала однією рукою прибирати тарілки й коробки, другою тримаючи телефон біля вуха.

— Доброго вечора,— швидко взяв слухавку Моррис.— Дзвониш сказати, що трапився службовий імпотент?

— Ти за кермом? — Робін проігнорувала дотеп.

— Пішки. Будинок для старих щойно зачинили на ніч. Я, власне, неподалік офісу, збираюся підмінити Гатчинса. Він під «Плющем», стежить за бойфрендом міс Джоне.

— Нам треба контакти секретарки Мутного,— сказала Робін.

— Що? Нащо?

— Ми дізналися, чим він шантажує Шефа, але,— вона завагалася, уявивши, скільки жартів на тему ШМ доведеться витерпіти, якщо сказати Моррису, що робить для нього Елінор Дін,— там нічого кримінального, і ніхто не постраждав. Хочемо ще раз поговорити з секретаркою Мутного. Потрібні її контакти.

— Ой, краще до неї не повертатися,— сказав Моррис.— Погана ідея.

— Чому? — спитала Робін, опускаючи порожні упаковки в смітник і стараючись не супитися, бо було боляче.

— Бо... бляха,— сказав Моррис, який зазвичай не лаявся в розмовах з Робін.— Це ж ти сказала, що не треба її чіпати.

За спиною Робін у кабінеті Барклей засміявся у відповідь на щось, що сказав Страйк. Втретє за вечір Робін відчула біду.

— Соле,— мовила вона,— ти що — з нею зустрічаєшся?

Він відповів не одразу. Робін зібрала тарілки зі столу й віднесла у раковину, чекаючи на його відповідь.

— Та ні, звісно, ні,— відповів він і спробував засміятися.— Я просто думаю, що це погана ідея. Ти сама раніше казала: їй є що втрачати...

— Але цього разу ми не будемо просити її підставити Мутного...

— Мені треба про це подумати,— заявив Моррис.

Робін понесла до раковини ножі й виделки.

— Соле, це не предмет для обговорення. Нам потрібні її контакти.

— Не знаю, чи вони в мене лишилися,— відповів Моррис, і Робін зрозуміла, що він бреше.— А де зараз Страйк?

— На Денмарк-стріт,— відповіла Робін. Не бажаючи слухати жарти про себе й Страйка в темному офісі, вона спеціально не сказала, що теж там.

— Гаразд, наберу його,— мовив Моррис і, не даючи Робін слова сказати, обірвав дзвінок.

Випите віскі й досі діяло як анестезія. Робін знала, що навіть якби була зовсім твереза, то тільки дужче розсердилася б на новий випадок, коли Моррис поставився до неї не як до партнера у фірмі, а як до Страйкової секретарки.

Увімкнувши воду в тісному кухонному кутку, вона почала мити тарілки й виделки. Соус від каррі стікав у отвір раковини, а думки Робін знову повернулися до тої хвильки перед приходом Барклея, коли вони зі Страйком сиділи в напівтемряві.

Внизу по Чаринг-Кросс-роуд проїхала машина, з якої лунала пісня Рити Ори «І will never let you down» — «Я ніколи тебе не підведу». Робін почала тихенько підспівувати:

Tell me baby what we gonna do I’ll make it easy, got a lot to lose [12] ...

Робін заткала отвір пробкою і почала наповнювати раковину, видушила на посуд трохи мила. Наспівуючи, вона кинула погляд на горілку, яку купив Страйк, але ні він, ні вона не пили. Згадалася горілка, яку Оукден украв на барбекю в Марго...

You’ve been tired of watching me Forgot to have a good time[13]...

...і заявив, що не підливав її у пунш. Але Глорії стало зле... І щойно Робін набрала повітря в легені й хотіла гукнути до Страйка, що має нову ідею, дві руки зімкнулися на її талії.

Двічі за життя Робін чоловіки нападали на неї ззаду; без жодної думки вона одночасно сильно наступила підбором на ногу чоловікові в себе за спиною, потилицею вдарила його в обличчя, схопила ніж — і розвернулася. Руки зникли з її талії.

— ДІДЬКО! — закричав Моррис.

Робін за шумом води та власним співом не чула, як він піднявся сходами. Моррис зігнувся, тримаючись руками за обличчя.

— ДІДЬКО! — знову крикнув він і прибрав руки. Стало видно, що з носа в нього цебенить кров. Він покульгав назад — на черевику виднівся слід від підбора Робін — і упав на диван.

— Що тут діється? — спитав Страйк. Віг вибіг з кабінету й перевів погляд з Морриса на дивані на Робін, яка досі стискала ніж. Робін закрутила крани, важко дихаючи.

— Він мене схопив,— сказала вона. З-за спини Страйка вийшов Барклей.— Я не чула, як він зайшов.

— То... був... жарт... дідько! — сказав Моррис, дивлячись на кров у себе на руках.— Я просто хотів тебе налякати... бляха-муха...

Але адреналін і віскі раптом розбудили в Робін такий гнів, якого вона не відчувала з того вечора, коли покинула Метью. В голові паморочилося. Вона посунула на Морриса.