Українські традиції - Ковалевський О. В. - Страница 7

48. Істр – це найбільша з усіх рік, про які знаємо. Він однакового розміру влітку й узимку. Це перша від заходу ріка, що пливе через Скіфію, а (одночасно) й найбільша, бо до нього впадають інші ріки. З тих рік, що його побільшують, п'ять пливе через Скіфію: одну скіфи називають Пората, а греки Пірет, далі йдуть Тіарант, Арар, Напаріс і Ордесс[76]. Перша з тих рік, велика, пливе на схід і вливає свої води до Істра; друга з названих, Тіарант, менша, пливе більше на захід, Арар же, Напаріс і Ордесс пливуть між ними і (також) впадають до Істра. Це місцеві скіфські ріки, що роблять його (Істр) повноводим; з країни агафірсів[77] пливе ріка Маріс[78] і впадає до Істра.

49. Зі шпилів Гему[79] пливуть на північ три великі ріки і вливаються до нього (Істра, а саме) Атлант, Аврас і Тібісіс; через Фракію і країну фракійських кробізів пливе Афріс, Ноес і Артанес[80]. Вони впадають до Істра. З гір пеонів і Родопи пливе ріка Кіос[81], перетинає посередині Гем і впадає також до нього (Істра). З Іллірії пливе на північ ріка Ангр. Вона перепливає Трібалльську рівнину і впадає до ріки Бронг, а Бронг до Істра; так ті обидві великі ріки впадають до Істра[82]. А з північної країни омбриків пливуть на північ ріка Карпіс і друга – Альпіс і впадають до нього (Істра)[83]. Сам же Істр пливе через цілу Європу. Початок його в країні кельтів, що мешкають найдалі на заході Європи за кінетами[84]. Він перепливає цілу Європу і вливається збоку до Скіфії.

50. Отже, води названих рік і багатьох інших, що вливають свої води до Істра, роблять його найбільшим; щоправда, Ніл, якщо порівняти кількість води в обох, повноводніший, хоч його (Ніл) не поповнює жодна ріка, жоден потік. А що Істр має і влітку і взимку однакову кількість води, то це, на мою думку, ось чому. Взимку він такий, як є, і не робиться більший, бо в тому краю зимою геть не йде дощ, лише курить снігом. Влітку ж розтає та сила снігу, що нападала взимку, й з усіх боків впадає до Істра. Вже сам сніг, отже, як (розталий) вливається до нього, збільшує його, до того ж іще бувають сильні навальні дощі, бо (там) улітку йде дощ. Наскільки більше сонце витягає води влітку, ніж зимою, настільки приплив води до Істра влітку більший, ніж взимку. Якщо порівняти одне з другим, то воно урівноважується, й тому бачимо, що він (Істр) все однаковий.

51. Отже, одна із скіфських рік це Істр. За ним іде Тірас, що пливе з півночі, а випливає з великого озера, що розмежовує країну скіфів і неврів. Над його гирлом мешкають греки, що називаються тірітами.

52. Третя ріка, Гіпаніс, випливає (також) зі Скіфії і пливе з великого озера. Довкруги того озера пасуться дикі коні білої масті. Це озеро цілком правильно називається «матір'ю Гіпаніса»[85], (бо) він із нього випливає. Звідти пливе ріка Гіпаніс протягом п'яти днів шляху[86] ще мілка і солодка, а наступних чотири дні шляху аж до моря дуже гірка, бо до нього впадає гірка річка. Вона настільки гірка, що хоч і мала собою, але її домішок дуже значний в Гіпанісі – великій ріці. Ця річка пливе на межі скіфів-орачів і алазонів. Річка і та околиця, що з неї вона витікає, називається по-скіфськи Ексампей, а грецькою – Святі Дороги. Під кінець свого бігу, біля країни алазонів, сходяться Тірас і Гіпаніс, а звідти розходяться й течуть нарізно, лишаючи посередині широкий простір.

53. Четверта ріка – Борисфен, що після Істру є найбільшою; на нашу думку, він найбільш плодовитий не лише між скіфськими ріками. Він має найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська, він же має щонайбільше доброї риби. Вода з нього найприємніша для пиття; він пливе чистий між іншими мутними. Над його берегами найкращі посіви; в місцях, де не сіяно, родить висока трава. У його гирлі нагромаджується сама по собі величезна кількість солі. У ньому водяться великі риби без костей до сушення, що звуться антакеї[87], й багато іншого, гідного подиву.

Аж до країни Геррос, що до неї сорок днів плавби, відома його течія, знаємо, що тече з півночі; а через які краї пливе у вищій течії – ніхто не скаже; мабуть, пливе через пустелю аж до країни скіфів-хліборобів, бо ці скіфи живуть над ним на просторі десятьох днів плавби. Лише цієї ріки, та ще Нілу, не можу вказати джерел, але гадаю, що й ніхто з греків (не зуміє цього). Борисфен тече аж поблизу моря і там разом з Гіпанісом вливається в один і той самий лиман. Шмат же краю між обома ріками називається гора Гіпполая, і на ньому стоїть святилище Деметри; за святилищем над Гіпанісом живуть борисфеніти.[88]

54. Стільки про ці ріки. За ними йде наступна, п'ята ріка, звана Пантікап. Він тече з півночі з озера. (Край) між ним і Борисфеном заселений скіфами-хліборобами. Він пливе через Гілею, перепливає її і впадає до Борисфена.

55. Шоста ріка Гіпакіріс, що витікає з озера, пливе через країну кочових скіфів і впадає (до моря) коло міста Каркінітіди[89], має з правого боку Гілею і місце, зване «Ахіллів біг».

56. Сьома ріка – Геррос. Вона відділилася від Борисфена в тому місці, доки течія його нам відома. Від того місця пливе осібно. Називається, як і той край, Геррос. Тече в напрямку моря і відмежовує країну кочівників від царських скіфів. Впадає до Гіпакіріса.

57. Восьма врешті ріка – Танаїс, що витікає на далекій півночі з великого озера, а впадає до ще більшого, званого Меотида; воно розділяє царських скіфів і савроматів. До Танаїса впадає ще одна ріка, яка називається Сіргіс.

58. Ці названі ріки наводнюють Скіфію. А трава, що росте в Скіфії для худоби, буйніша з усіх трав, котрі знаємо; більше всіх вона спричиняє розлиття жовчі у худоби, в цьому можна переконатися, коли розтинають худобу.

59. Такі багатства їхнього краю. Звичаї ж їхні такі. З богів моляться вони лише таким: найбільше Гестії, далі Зевсу й Геї, – кажуть, що Гея дружина Зевса, потім Аполлону, небесній Афродіті, Гераклу і Аресу. В тих богів вірять усі скіфи; царські ж скіфи приносять жертви ще й Посейдонові. Скіфською Гестія називається Табіті, Зевса, на мою думку, дуже влучно, називають Папей, Землю (Гею) – Апі, Аполлона – Гойтосир, небесну Афродіту – Аргімпаса, а Посейдона – Фагімасад[90]. Їм не мають звичаю ставити зображень, жертовників чи святилищ, крім одного Ареса: йому ставлять.

60. Жертви приносять усі однаково й усе однакові, а жертвують ось як. Жертовному звіряті зв'язують передні ноги. Той, хто приносить жертву, стає позаду, хапає за кінець пута і звалює його (звіра) на землю. Коли тварина впаде, він призиває того бога, що йому жертвує, накидає звіряті на шию петлю, під неї дрючок і душить його. До того не запалює вогню, ні відправляє ніякого обряду, не виливає богам (плину) в жертву; щойно задушивши, облуплює й береться до варіння.

61. А оскільки Скіфія надзвичайно бідна на дерево, то вони так варять м'ясо. Коли вже обдеруть шкуру з жертовного звіра, відділяють м'ясо від кісток і вкидають його в казани свого виготовлення, якщо їх мають під руками. Ці казани дуже подібні на лесбоські посудини, лише набагато більші. До них кидають м'ясо, підкладають під нього вогонь і варять; якщо ж не мають казана, то все м'ясо вкидають до шлунка забитої звірини, додають води і підпалюють під ним кістки. Вони горять дуже добре, а в шлунку вміщається все м'ясо, обдерте з кісток. Так віл чи яка-небудь інша жертовна тварина варить сам себе. Коли вже звариться м'ясо, той, хто приносить жертву, відриває шмат м'яса й нутрощів і кидає перед себе. Жертвують усяких тварин, а найбільше коней.